МандраПікуй — найвища вершина Вододільного хребта, 1408 м, на межі Львівської та Закарпатської областей. Гора має форму конуса: південно-західні схили круті, північно-східні положистіші, а вище лісу починається субальпійський пояс — звідси й широкі краєвиди. Сюди ведуть три маршрути. Найкоротший — від Верхнього Гусного: 5,7 км, набір 646 м, десь 4–5 годин у дорозі, спокійно вкладається в один день; приблизно на 4,8 кілометрі, на висоті 1160 м, є джерело, тож воду можна долити майже перед виходом на хребет. Два інші варіанти — багатоденні: триденний перехід від Сянок до Біласовиці Вододільним хребтом і Закарпатський туристичний шлях зі стартом у Великому Березному.
Як зійти на вершину Пікуй за один день?
Найкоротший підхід — від Верхнього Гусного: 5,7 км, 646 м набору, десь 4–5 годин ходу до вершини. Дорогою, приблизно на 4,8 км від старту, є джерело — це остання нагода долити воду перед виходом на гребінь. Як довша альтернатива — триденна нитка від Сянок до Біласовиці через Вододільний хребет, де Пікуй стає однією з точок на гребені; врахуйте, що місцями це прикордонна зона й для стежок біля самого кордону потрібен дозвіл прикордонників. Проходить тут і Закарпатський туристичний шлях — багатоденна нитка від Великого Березного.
Які маршрути ведуть до вершини Пікуй?
Як дістатися до старту?
Станція у селі, приміські поїзди зі Львова через Самбір і Турку прикордонна зона: для стежок біля самого кордону потрібен дозвіл прикордонників
Де вода на маршрутах до вершини Пікуй?
На самій вершині води немає — на конусі Пікуя джерел шукати нема де. Найближче до верху джерело є на стежці з Верхнього Гусного: на 4,8 км маршруту, на висоті 1160 м, тобто вже під самим підйомом. Розраховуйте на нього як на останню можливість набрати води й беріть запас на весь вихід і спуск.
| Джерело | На маршруті | Координати | Висота |
|---|---|---|---|
| Джерело | Закарпатський туристичний шлях, 96,8 км | 48.8364, 23.0009 | 1 160 |
На самій вершині води немає; беріть 1–1,5 л на людину влітку.
Що поруч?
Коли найкраще йти?
Ходити на Пікуй розраховують на квітень–жовтень: у ці місяці стежки на хребет найпрохідніші, а верхівка з субальпійськими луками відкрита. Ближче до країв цього вікна на висоті ще або вже холодно й вітряно — на відкритому конусі немає де сховатися, тож беріть вітрозахист і теплий шар. Поза сезоном підйом стає зимовим виходом із відповідним снарядженням і досвідом.
Сторінка не дописується вигаданими абзацами: тут стільки, скільки є даних. Були тут? Фотографія або коментар із застосунку з’являться тут після перевірки — і сторінка виросте сама.
